Рік і сім місяців
Дощі з тебе ідуть.
Спина як друшляк та вологі мізки.
Рік і сім місясяців.
Де наш компас, де суть?
Теплий сон, не гаси –подрімаєм ще трішки.
Обідня пора
Наче вічний пікнік,
Мов смажиться риба, мов чай з материнки.
Картава хода,
І кульгаючий крик.
Фіксуємо ціль і рахуєм сходинки.
Іржаве відро,
В ньому зоряна ніч.
Присмачена кров твоїм поцілунком.
Під фото Монро,
Я, воскресла каліч,
Лежу у відрі, розливаюся трунком.
Тут прірва вітрів,
Тут приглушує біль.
А пам`ять не хрест, а ліщини горішки.
Дитячий твій спів.
Недосолена сіль.
Реальність – не сон, подрімаєм ще трішки.
Коли сонце згорить,
Та скінчиться це шоу,
Молекули мої з твоїми знайдуться,
Згадам цю мить
І присмачену кров
На поспіх доп`ємо з розбитого блюдця.
