|
Не плач! Бо сліз твоїх він не достоїн.
І все пройде, забудеться, як мить.
Не допусти! На варті стань, як воїн,
Не дай, не дай сльозу зронить.
Хіба шкода, хіба шкода сльози?
Ятрити рану сіллю і водою.
Нехай одна сльоза, сильніш вона грози,
Душевний спокій котиться сльозою.
Не говоріть! До чого всі промови,
До чого зламані слова,
Безглузді й вже розірвані домови,
І п`яна від думок вже голова.
Думки, думки, і знову сльози,
І знову спогади сумні,
У серці біль, у небі грози,
А спогади жорстокі і страшні.
Жорстока сила почуття,
Безжальна і страшна-кохання!
Ах перші дні солодкі відчуття,
А потім біль, розколи, призирання.
Здається все, розкол і рана,
Час полікує, заживе.
І не побачать сторонні очі шрама,
І все старе в минуле,а зараз все нове.
Та ні, всі муки повертались,
У кого як, у декого роками.
І каялись,в провинах зізнавались,
Та знов грішили серцем і устами.
Серце козало відпусти
Розбите навпіл, кохати більш не може.
Уста ж брехали, говорячи прости,
Клялись, та клятва не поможе.
Не обітцяй, як виконать не зможеш.
І не кохай,як вірності нема,
Бо вірність в скриньку не положиш,
Не будеш берегти втече вона,
Втече, як зронена сльоза...
ID:
202647
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 25.07.2010 13:46:27
© дата внесення змiн: 25.07.2010 13:46:27
автор: Самотнє янголя
Вкажіть причину вашої скарги
|
