Ідуть роки, минають дні, хвилини,
І точиться жорстока боротьба.
Та схаменіться ви, залишились руїни,
Облишти ви її, вона жива...
Скрегіт мечів,іржання коней і червоне море,
Трупами засіяні поля.
Политі кров'ю вже стогнали гори,
Стогнала й чорна в траурі земля.
Жене вперед життя, проходять дні.
Сценарій залишається-міняються герої.
І чути гул гармат і постріли гучні,
Немає вже мечів, та знову море крові.
І знов життя, і знов страждання, й знов бої,
І знов лунають гасла за свободу.
І знову чути постріли гучні,
Та де ж та незалежність для народу.
І знову в нації бажання утвердитись,
Та знов війна і знову море крові.
І незліченні жертви, і прагнення помститись,
Та надія в серці помира поволі.
Зима і лютий холод,
Немає криків- пошепки ридання.
І знову смерть, зима і голод,
І як земля терпить оте страждання.
Україна жива, хоча люди вже мертві,
І знову слова і незліченні жертви.
Люди не живі- морально вбиті,
Зі зрадою в серці й зневірою в душі,
Просторі степи кров'ю политі,
Й березові хрести омили вже дощі.
Були герої- залишились хрести,
І спогади зосталися відверті.
Оці хрести ще довго нам нести,
Бо в пам'яті живуть і мертві.
Герої України, яких не забудуть
Іі завжди пам'ятатимуть про них,
На сторінках історії ще довго жити будуть,
В легендах і переказах сумних.
Ми вірні, сильні і єдині,
Козацька в жилах наших тече кров,
І стука серце: СЛАВА УКРАЇНІ!
Героям слава! Шана і любов
