Приходить час і всі ми покидаєм прекрасний світ,
Який створив Господь
Поля,ліси,людей яких кохаєм,
Свою, незавжди ще старечу, плоть.
Ми гості на землі,святі чи грішні,
Приходимо з надією в житті,
Що допоможе нам всевишній
Не перетнути чорної межі…
Межі страждань,ненависті та болю,
Межі війни й дитячої сльози,
Всього,що не дає спокою,
І здійснення жаданої мети.
Я впевнена,що кожен має знати
Що недаремно в світі цім живе,
Що нам підсилу всі шляхи здолати,
Лиш не згубити б віру у святе.
У те,за що помер в страшенних муках Ісус Христос,
Син нашого Отця,
І те,що чуємо в молитви звуках,
І у словах біблійного вірша.
То щоб не гризли докори сумління,
Коли лежиш на смертному одрі,
Старайтесь за життя пустить коріння,
що щастям проросте по всій землі.
)
