Моєму коханню присвячується...
Ворушаться губи й не видають звук,
Я бачу безсенсне ворушення рук.
Це все ті промови,що ти говорив,
Коли мене нібито жити ти вчив.
Німі емоції, безглузді почуття
Переповнювали твоє і моє життя.
Усміхнені маси жорстоких обличч
І пістрявий народ,що живе споконвіч.
Брехливі і підлі солодкі слова,
Дурманом вже віють, болить голова.
Ласкаві гримаси і спорчені міни,
Що не сміялись ніколи до нині.
Ридання і плач, зловтішання душі,
Це як з чистого неба холодні дощі.
Це як правда із уст брехливих людей,
Це як посеред ночі скоївся день,
Це як щось неймовірне, щось дивне таке...
