Я вже не знаю що робити:
Чи реп читати,
Може якись панк-рок лабати,
Або просто вірші писати...
Якій роботі життя присвятити?
Може просто жити?
Та ні, так можна все життя проспати!
Треба вибір свій зробити...
Весь прикол замутити,
Щоб прожити.
Дівчину за руку тримати.
І ніколи не відпускати.
Бо погане діло може ся стати.
І тоді вже не жити,
Тобі буде пофіг як життя прожити.
Таке діло краще уникати.
Отож, якою людиною стати?
Хочу себе переконати.
І трохи розумних думок нахватати,
А вже потім вирішати,
Як же ж мені поступати,
Хочеш підказати?
Мені буде важко проблеми розгрібати.
І хотіти на все забивати.
Прсп:
Забий на все,
не парся...
Буде добре усе,
довірся!
Припустим ти знаєш що робити,
Як на ноги стати,
І красиво своє життя прожити,
Ти можеш спокійно спати...
Ти вже маєш кого кохати,
Радий щастя мати.
Вже не хочеш лоба об стіну бити,
Бо можеш дівчину любити...
Ну що ж, не знаю що робити,
Як завершити,
Ще два куплети треба написати
А потім ще й музичку залабати...
Тут треба чесно сказати,
Все таємне розказати.
А вже аж потім душу у пісню вкладати!
І все на папері викладати...
Мені треба лінь у собі вбити,
Про неї забути.
Ще на стільки правил треба забити.
А ти хочеш все життя пропити?
Та все ж, я знаю що робити,
Як далі жити,
Треба просто навчитися любити.
І на цих строфах я хочу завершити.
прсп.
