Все-ж я вирішила не пити, а просто добре виспатись. Так розумніше. Хоча я дуже довго не могла заснути. Думки роїлись в моїй голові,як бджоли у вулику. Я мушу заснути. Просто зобов’язана…
Блін, кому я потрібна в таку рань? Для чого було мене будити… Де моя мобілка? Бу, це ж треба…ну нарешті, знайшла. Це була смска. Від Андрія. «Подивись в вікно». Хм, зараз… На асфальті було викладено свічками слово «пробач». Виявляється, це була не рань, а приблизно одинадцята вечора… Мені було дуже приємно. Губи розпливлись у усмішці,і я відписала: «Піднімайся до мене». Швидко вдягла своє улюблене плаття, потім побігла в ванну хоча б помити своє лице, але часу не вистачило. Андрій уже дзвонив у двері. Я швидко побігла відчиняти…
- Привіт, ну як? Тобі сподобалось? Ти мене пробачила?
- Привіт. Думаю так… Але Кук… Він не заслуговує на таке моє ставлення…
- І ти б з ним зустрічалась лише тому, що тобі його шкода?
- Не думаю…
- Ти мене любиш?
- Я не впевнена в цьому…
- Давай спробуємо перевірити! – і він поцілував мене…
- Ти щось відчула? Бо я так.
- Я теж… Здається…
- І в тебе досі сумніви? Ми маємо бути разом.
- Ти обіцяв мені, а зрадив з Луною…
- Коли вона побачила що ти шукаєш мене поглядом, то прибігла і почала цілувати. Але я її відштовхнув… Шкода що ти не бачила цього…
- А фраза «Я люблю секс,а ти целка ще» тобі щось говорить?
- Вибач, я був п’яний…
- Та пробачила я тобі, ладно перемир’я, але не дай Бог…
- Гаразд, більше такого не повториться. Обіцяю.
- Може, кави? А то ти мене збудив…
- Я помітив що ти заспана…
- Пішли на кухню. Я страшенно голодна.
- А може давай ти зберешся і на дискотеку?
- Ні, ніяких дискотек. Достатньо. Стільки проблем через них було…
- Ну як знаєш… Тоді я в тебе залишусь на ніч, ти не проти?
- А може краще ти потім підеш додому?
- Ні,я мушу залишитись. Я сказав мамі, що ночуватиму в одного друга.
- Ну дивись… - капець, вони з Куком досить схожі. І справджується приказка «Скажи мені хто твій друг і я скажу тобі хто ти»…
Ми пили каву,я годувала його печивом, а він обняв мене за талію… Мені здається, я зрозуміла його наміри…
- Ти хочеш сексу?
- Хочу… Але якщо ти не хочеш, то нічого не буде, - ого, та він виправляється, подумала я.
- Ну тоді в спальню?
- А пішли… До речі, я був невпевнений в тому чи ти захочеш, але презервативи про всяк випадок купив…
- Пішли-пішли, для чого говориш лишні слова?
Мені було трохи страшно першого разу. До того ж я була до нього практично не готова. А нехай. Думаю все буде гаразд. Я його люблю, важко визнавати це… Але це факт…
Він вже зняв з мене одяг, сам роздягся і надягав презерватив, як… В двері подзвонили. Хто це може бути???
- Вдягайся, швидко! І я вдягаюсь. Гаразд?
- Та ладно, але хто це може бути?
- Я без поняття, я не чекаю ні на кого. Але зараз буду знати. Застели ліжко, а я відчиняти.
- Ок, біжи.
Я відкрила двері, а на мене дивились три пари очей. Я в шоці. Мої батьки повернулись. І… Братик? Йому ж мабуть місяці два десь…
- Мамо, тато, а чому не попередили?
- А для чого? Сюрпризи це завжди весело.
- Добрий вечір, я Андрій…
- Воу, виявляється не тільки ми вміємо робити сюрпризи. Я Веніамін Борисович,дуже приємно.
- А я Рита Олексіївна. Це все так… Дивно. Скільки ми не бачились, Ліно?
- Років п’ять, мам… А для чого братик? Ви надовго?
- Не думаю, що надовго. В нас там є нянька для Яромира,просто вирішили на тиждень прилетіти, подивитись як ти тут живеш собі.
- Та я добре, а Андрій вже збирався додому, правда?
- Але Ліна… В принципі так, мені треба піти до Кука…
- А можна нехай він залишиться? Просто переночує в нас?
- Да ладно,нехай. Ми і так неочікувано прилетіли. Нехай ночує.
- Мамо, я тебе обожнюю. Андрій, ходи я тобі в кімнаті для гостей постелю.
- Пішли…
Я взяла чисту постіль, постелила йому ліжко…
- Блін, це ж треба, предки приїхали. А головне не попередили.
- Вони в тебе такі інтелектуали, це жах якийсь. Імена такі…
- Та ладно,що я зроблю… Археологи… Це вже звучить як діагноз. Але тепер ти повинен оправдати своє знайомство з моїми батьками. Не підводь мене.
- Ось побачиш,я змінився. Дійсно змінився. А ти прийдеш до мене вночі?
- Ні, не треба проблем. Повір так буде краще.
- Ну в принципі так. Тоді солодких снів, зайка?
- Спи міцно,- і він мене поцілував.
Я планувала добряче виспатись… Це шок. Останній тиждень я просто притягую до себе різні халепи і неприємності. Може, це просто я змінилась? Перестала бути спокійною сірою мишкою. Я б не хотіла щоб це ставало нормою. Але мені здається, що все йде саме так як і має бути…
ID:
206624
Рубрика: Проза
дата надходження: 18.08.2010 19:08:55
© дата внесення змiн: 18.08.2010 19:08:55
автор: Роксана Мрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
