Нарешті вихідні. Нарешті я матиму можливість хоч трохи повчитись, а то зовсім занедбала коледж. Надто переймалась тим чим не треба, а про навчання зовсім забула… Лиш би це мені боком потім не вилізло. Тому я витягнула підручник з історії,хімії і фізики і сіла робити уроки. В кухню зайшла мама:
- Що, вчишся?
- Та так,треба дещо повчити.
- В мене є пропозиція. Давай підемо сьогодні в цирк. Всією сім’єю. І візьми з собою Андрія.
- Добре,думаю я десь до обіду все вивчу і зможу піти з вами,а до Андрія я подзвоню, запитаю чи він вільний сьогодні.
- Добре,ну вчися, не буду тобі заважати. А може тобі треба помогти з чимось,то ти кажи. Ти ж знаєш, я люблю математику наприклад. І досі багато всього пам’ятаю.
- Так, але до математики я буду братись завтра,я сьогодні планую вивчити усні уроки.
- Гаразд. Ой,хто ж це стукає в двері? Піду відкрию.
І тут…
- Доброго дня. Я Вітя, я до Ліни,до речі я її хлопець,а вона вдома?
- Так, Ліна вдома. Ліна!!! – мама знітилась.
- Так,мамо,я вже тут. Кук, ти заходь.
- Привіт. Нам треба поговорити.
- Ну заходь.
Мама кинула на мене запитальний погляд. Типу «що це таке?» , а я махнула їй головою,що потім поясню.
- Ну кажи чого ти прийшов до мене в таку рань.
- Я тебе люблю, і не хочу розходитись з тобою.
- Вибач,але я тебе не люблю… Пробач що крутила тобі голову,але ти для мене як брат…
- Ти любиш Андрія?
- Думаю так…
- Ви з ним помирились?
- Здається так…
- Ну все ясно. Мені нема чого тут робити, - він розвернувся і пішов. На прощання сказав моїй мамі:
- Я помилився, ваша донька виявляється зустрічається з моїм колись найкращим другом. Так що мене ви тут більше ніколи не побачите.
- Ну до побачення… - і вона закрила за Куком двері.
- Розповідай. Що ти там натворила,інтриганка?
- Це дуже складно. Він найкращий друг Андрія, і мій одногрупник. Коли я з Андрієм посварилась, то на зло Андрієві почала зустрічатись з Куком. А Кук сприйняв це все всерйоз…
- Ясно. То з ким ти зараз?
- Та з Андрієм…
- Все з тобою ясно… Ти викапана я в твоєму віці…
- Ого,мама,а ви мені ніколи нічого не розповідали…
- Ну,в мене була практично така ж ситуація як і в тебе,це був найкращий друг твого тата,але вони досі вороги. Деколи мені здається що Олег мене досі любить,хоч в нього теж є сім’я,діти… Але він досі косить на твого тата.
- Хм, мама-мама… Не очікувала я від вас такого…
- Та то коли ще було, багато років тому…
- Зрозуміло… Ну гаразд,я буду вчитись, а ви там щось приготуйте на обід чи що…
- Так, сьогодні я варю бульйон.
- О, я його так давно не їла… Але все,я буду вчитись…
- Ну вчись-вчись.
Я повчила хімію,яку я дуже люблю,також почитала фізику, вивчила три параграфи з історії,і взялась д математики… Ось тут і почались мої проблеми…я взагалі в математиці дуб-дерево… Добре що мама в ній щось тямить. Вона пояснила мені що до чого і я була собою задоволена. Здається я навіть зрозуміла як рішати такі задачі. Потім я подзвонила до Андрія,запитала чи в нього є час,він сказав що трохи занятий. Робить прибирання і вчиться трохи. Я сказала мамі,що Андрій не зможе сьогодні, тож ми всією сім’єю пішли в цирк. Як давно я не була в цирку! Мабуть років п’ять… Навіть не знаю… Я так скучила за своїми батьками. І нарешті ми з ними погуляємо. Ще й тепер в мене є братик. Це ж чудово…
В цирку було дуже класно. Проводити час з рідними - це було для мене на диво дуже приємно. Я забула як це відчувати любов,як це коли тебе обнімають батьки, дивляться на тебе з ніжністю… Я заздрила своїм одноліткам які можуть бачитись зі своїми батьками щодня… Але в мене є більше свободи аніж в них. Але все ж я б хотіла частіше бачитись з ними. Батьки розповідали мені про розкопки в Ізраїлі,де мої батьки знайшли монету самої Клеопатри,вагою 28 грам, за що були нагороджені,а ще їх показували по всіх каналах по телебаченню. Мені враз стало соромно,тому що я не бачила цього,але думаю вони мені простять це. Я горджусь ними, вони дуже хороші батьки і я їх дуже люблю. Ми зробили багато фото разом, батьки хотіли мати на згадку про мене,а також вони мені скинуть їх на ноутбук. Ми гуляли площею Ринок, біля фонтану, мої батьки дивувались скільки змін відбулось за роки їх відсутності.
Додому ми йшли пішки, прийшли приблизно в десятій годині вечора,втомлені,але щасливі. Зараз я почувалась найщасливішою. Я не хочу щоб мої діти в майбутньому були далеко від мене. Це трохи неправильно. Але все ж я люблю своїх батьків… Завтра буде неділя і я домовилась зустрітись з Машкою. Здається в неї якісь проблеми… А тепер я буду засинати…
Мені снились кошмари. Мене переслідував Кук зі словами «Чому ти мене кинула?Я ж тебе люблю» і мені стало важко на душі. Не знаю,як йому зараз. Мабуть боляче. Але я не можу зустрічатись з ним. В мене є Андрій, і в нас з ним все гаразд. Принаймні зараз. А далі буде видно. На годиннику була третя ночі, а я не хотіла спати. Вирішила передзвонити до Кука і вибачитись. На моє здивування він одразу підняв трубку і сказав:
- Привіт сонце. Ти щось вирішила?
- Я хотіла вибачитись перед тобою. Я не хочу щоб через мене псувались твої дружні стосунки з Андрієм.
- Він мені не друг. Він відбив у мене стільки дівчат… Навіть рахувати страшно. Але це було не так важливо поки я не зустрів тебе… А він взяв і знову забрав у мене можливість бути щасливим… Ну за що мені таке?
- Не знаю… А от над твоїми словами я подумаю. Може дійсно краще мені бути з тобою…
- Подумай-подумай…
Ми говорили десь до п’ятої ранку про різне, я розповідала про своїх батьків-археологів, про прогулянку з батьками, він розповідав про свою сім’ю і мені було з ним так легко, що я просто дивувалась… Приблизно в п’ятій годині я вирішила закінчувати розмову, я хотіла спати,ми попрощались і я заснула
ID:
206967
Рубрика: Проза
дата надходження: 20.08.2010 17:01:36
© дата внесення змiн: 20.08.2010 17:01:36
автор: Роксана Мрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
