...сухий кашель знищував тишу безжально
і чиїсь чоботи відбивали ритм маленьких ковтків.
Позбирались метелики п"яні біля вбиральні,
задивляючись в стелю, ховаючись від боргів.
Все могло би скінчитись в минулу суботу
і перуки напудрені з неба на твій балкон.
А бароковий спокій - остання вечірня квота,
що лахміттям вмирає на вістрі чужих корон.
Хтось відкидує власні гріхи у літо
і бадьоро, з надією : "ЧУ - ВААА- ЧІ".
Тих метеликів можна до сукні пришити,
їх багацько - милуйся, але не лічи.
Задурманене світло в кулак затисни,
щоб не кликало більше на смерть ось так!
В спільне небо дивитись обом корисно
і проміння слизьке випускає міцний кулак.
Вже розтоптано тишу і кашель напевно програно,
хтось безкрилий прикрасить нове вбрання.
Ніч ввірветься в кімнату самотнім вороном-
вір метеликам мертвим без доказів,навмання!
Знаєш, Настя, раніше коли я читав твої вірші, старався зрозуміти, що ти хочеш сказати, пробував розгадувати як ребуси, як задачі та все марно.
Тепер все набагато простіше - я їх не читаю, я просто в них живу...
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а я думаю,що ВСЕ не марно
Надіюсь,що відчуєте той затишок і тепло,який я в них вкладаю,теж там живучи ...
навіть просто читаючи голова обертом іде при спробі уявити все описане тобою - уявляю як тобі це писалося - кожне слово мов ковток терпкого вина - мабуть ти з кожним словом заглиблювалась в той стан який описала у вірші...
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хіба ні?
