***
О, український народе,
Слабкої ти віри;
Тим наносиш собі шкоди
До певної міри.
Ти б сусіда посадив
За якісь дрібниці,
Тай у ложці утопив
Мутної водиці.
Нема в тебе ні жалю
Ні совісті грама,
Ти за шкіру би свою
Продав б рідну маму.
Не шануєш ти нікого
На світі вже цьому.
Не боїшся навіть Бога -
Ти продався злому.
Ніколи ще не пізно
Надія помирає остання
І гріх не буде грізний,
Як зробиш щире покаяння.
Любити всіх навчися,
Щоб відійшла тривога
Покайся і змирися -
Прийми до серця Бога!