З криками (душі чи плоті? Невідомо),
Кидаєш камні в "грішного" суддю.
Тіні по обличчю... Чи свідомо
Я замість тебе сльози ці пролл*ю?
За що боротись буду? За свободу
Твоєї думки, голосу, буття?
Так, я з тих, я саме той породи,
Яка віддасть душу за життя.
Але за що? За механізм утрати
Своєї особистої ідеї?
Натомість всі думки тобі звертати
Блукати по твоїх лишень аллеях!?
Замість заперечення кивати,
Немов дурепа, "слухати понос",
Який нестимеш ти... І шмарклі витирати,
Коли влаштуєш черговий "допрос"!?
Ні! Заради чого я йду
На зречення від власного буття!?
Тому, що я тебе люблю!!!
Тому, що ти дорожче за життя...
