(майже народна)
1.Колисала ненька
Донечку маленьку,
“Галю” їй співала,
Щоб росла красива,
Здорова, щаслива,
Господа благала.
2.Наче квітка-рожа,
Весела, пригожа
Галя виростала,
Гарна, білолиця
І на вечорницях
Хлопців чарувала.
3.Ой ви, вечорниці,
Юні чарівниці,
В росах трави - рути!
Щасливе дівоцтво,
Славне парубоцтво -
Повік не забути.
4.Та пора настала,
Галя покохала
Хлопця молодого.
Сватів зустрічала,
Рушники в’язала
І пішла за нього.
5.Стрункий та високий,
Гарний, синьоокий –
Славний козаченько.
Рада чорнобрива:
“Яка ж я щаслива,
Рідна моя ненько!”
6.Господа хвалити,
Стали разом жити,
Як сім'я єдина.
Бог послав синочка,
Ніби ангелочка.
Золота дитина!
7.Живуть молодята,
Ніби голуб’ята,
В злагоді та щасті
І Галя не знає,
Навіть не гадає,
Звідки ждать напасті.
8.Зрадив її милий –
Її чорнобривий
З іншою гуляє.
Став злий та сердитий,
Ще й п’є оковиту,
Руки розпускає.
9.Лайки і погрози
Та жіночі сльози
В сім’ї кожну днину.
Галя все терпіла, -
Лишить не хотіла
Без батька дитину.
10.Та одного разу –
З похмільного сказу
Такого накоїв,
Що довго лежала,
Ледве не сконала
Від його побоїв.
11.Потім знову сварки,
Гулянки в шинкарки –
Доля невесела.
Зібралась Галина, -
Пеленала сина
І пішла на села.
12.Знайшлась гарна хата –
Там жила багата,
Бездітна родина.
Галя добрим людям
(Судити не будем)
Підкинула сина.
13.«Хай росте здоровим,
Гарним, чорнобровим,
Знайде собі любку –
Дівчину путящу,
Чесну, роботящу,
Лагідну голубку».
14.Господа благала,
Щоби не спіткала
Сина лиха доля.
Хрестила дитину:
«Щасти тобі, сину,
На все Божа воля»!
15.Та й пішла по світу, -
Шукала привіту,
Господу молилась.
І ніхто не знає,
Де вона блукає.
Кажуть, що втопилась.
09.12.10.