Якби ж ми знали, горді, бідні,
Чому живемо як ті злидні,
А ви ,а ви, круті пани,
У котрих души є...,чи ні,
Що ж ви до влади так рветесь?
За себе й діток боїтесь?
та буде, й внукам хватить , всім,
То ж не чужим ,тож все своїм,
Не дай Бог жаба їх задушить,
Від грошей хворих на всю душу.
Гниє хтось, кажуть, з голови,
Вдягнувши модні постоли,
На літо бентлі, взимку мерс,
В кабріолеті , щоб не змерз.
Ой, депутати-меценати,
Вам краще знати рахувати,
Аніж у Писанні Святім,
Шукати істини прості.
(Якби ж ви до кінця читали,
То Лазарів давно шукали б).
Усе в цім світі, все під вами,
Й жінки в пітьмі, й баби з торбами,
І ми з пожитками й дітьми,
Були для вас колись людьми.
Змовчать пан банківський не мушу,
Вдягнувся б раз хоч в бідну душу,
Яка ще вас не проклинає,
Тому що Бога в ній тримає,
Не тужся друже вбогий, куций,
Гігант у собі і Конффуцій,
Для тебе ця душа велика,
Була і буде не повіку.
Таке не вдягнеш, мало хисту,
Належить Богу душа чиста.
І хоч поламані в ній ребра,
Хребет не зломиш цей під себе .
ID:
221117
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 09.11.2010 17:48:27
© дата внесення змiн: 09.11.2010 17:48:27
автор: ВЛАД-ІКС
Вкажіть причину вашої скарги
|
