Примхлива осінь знову на подвір’ї,
Густі тумани та сумні дощі,
А ти, неначе сонячне сузір’я,
Прийшов у світ і тугу розтрощив.
З тобою поруч серцем молодію,
Без тебе - миті додають років.
З тобою поруч скарбом володію,
Без тебе – світ немає кольорів.
Іди по світу променем ярила,
Іди в життя не зменшуючи крок,
Нехай довіку не покине сила
Ні твого тіла, ні твоїх думок.
Хай буде ранок для добра відкритий,
І смуток не приходить навіть в сни,
І зберігають мамині молитви
До самої густої сивини.
Та й що з того, що осінь на подвір’ї,
Та й що з того, що скоро вже зима –
В тепло душі твоєї свято вірю,
Бо місця в ній для холоду нема...
