Калюжа сліз на купі мотлоху...
Невже, невже була така суттєва необхідність кидати усі мрії, прагнення колишнього світогляду, аби зазнати миттєвого краху нової ідеї.
Тепер вже існує отого *Було*, нема іншого *Незабаром*. Є одне теперішнє, яке не має причин та наслідків, лише нескінченні докори минулого та розчарувань щодо майбутнього. Але ж чому, коли більше нічого не турбує, досі течуть сльози. А що таке сльози? Суміш водню з оксигеном та трохи мінеральних солей... Все просто, та навіть якщо перестанеш пити, цей потік не припиниться. Він виникає не з хімічних елементів, його створюють безнадія, сум, може, і нудьга.
Калюжа сліз на купі мотлоху...
Можливо ще є надія оживити горем буле, та в цьому світі це не діє...
