Тягнулася верба до мене
Так потребуючи тепла
І так відкрито та душевно
Про себе все розповіла.
Розповіла як посадили
Дівочі рученьки її
І як птахи, зложивши крила,
Співали про чужі краї.
Як виросла названа мати...
Про це також розповіла.
Мов пташка вилетіла з хати
Дівчина і в життя пішла.
Ніхто вже більше не приходив,
А тиша - "приятелька" зла
І, щоб не втратити нагоди,
Верба про все розповіла.
Розповіла як дощ холодний
Безмилосердно листя б'є
І вітер, наче звір голодний,
Її життєву силу п'є.
Розповіла як майже зникла
Надія, що прийде весна
І що до всього вона звикла,
Але самотність так страшна...
Тягнулась верба, наче мати
Перед очима проплила...
А я соромилась казати,
Що я тією і була.