Світанок самоти,
Хоч поряд багато таких, як ти...
Ти хочеш кудись втекти,
Обірвати рожевих мрій нитки,
Склеїти серце, заспокоїти біль,
Залишити по собі мерехтливу тінь,
Не залишати нічого, окрім шматочка любові до нього.
Ти хочеш кудись втекти,
Почуттів земних себе зректи,
Втопити кохання в своїх очах,
Втопити образ його у сльозах...
Ти хочеш кудись втекти,
Схід сонця у спогадах зберегти,
Коли востаннє бачились ви,
В холодний світанок самоти...
Світанок самоти,
Промайнули роки...
Посивіли твої коси русі,
А ти приходиш щороку на пагорб у полі,
Зустріти сонце, спом'янути любов,
Що погасла в полум'ї' битви,
В полум'ї кривавої війни....
Ти приходиш щороку на пагорб,
Прошептати молитву у полі,
Покласти двійку червоних гвоздик,
Омити пам'ять сумом кришталевих сльозин,
Бо нема могили в героя,
Що боровся за волю,
Лиш забуте ім'я,
Яке споминає знедолена сім'я....
Ти пригадуєш ранок холодний,
Його очі ясні...
Він казав, що вернеться,
Бо любов незнищенная є,
Та тільки війна не милосердная є...
Світанок самоти,
Хоч поряд багато таких, як ти...
Жінок, що проводять чоловіків на фронт,
А згодом зі слізьми підуть до дому,
Чекати...
Чекати, як занапастить різня їх любов,
Чекати, новину на пагорбі,
Чи повернеться батько дітям у сім'ю...
Світанок самоти,
Хоч поряд багато таких, як ти...
Ти хочеш, кудись втекти,
Обірвати рожевих мрій нитки,
Склеїти серце, заспокоїти біль,
Бо присмак новини роз'їдає душу,
Мов рану сіль...
Він більше тебе не пригорне,
Війна пригорнула його у лона пітьми.
Світанок самоти,
Промайнули роки...
Посивіли твої коси русі,
А ти приходиш на пагорб щороку,
Щоб схід сонця у спогадах зберегти,
Коли востаннє бачились ви,
В холодний світанок самоти....
31.07.08
ID:
228243
Рубрика: Поезія, Воєнна лірика
дата надходження: 12.12.2010 16:26:45
© дата внесення змiн: 12.12.2010 16:26:45
автор: faradeja
Вкажіть причину вашої скарги
|