Я раптово згадав про море,
спалах мого дитинства пам'яті,
для когось стукіт колес вагону.
Десять днів сонця - роздільна межа року.
Іще брехливі обіцянки кохати,
декоровані сходом сонця.
Сміттям пісок оздоблений,
нічні пісні про вино та гори.
Комусь - туга в погляді, остогидлі прощання,
а зустрічі - уже вдома.
Воно для мене теплий спогад,
для когось просто сіль у роті..