Коли ти сидиш обабіч затишшя Ганги,
ти чуєш попід собою уламки істин,
озвучених нею, коли ще вона не вмовкла,
коли ще слова були не такі текучі,
коли на словах тримався молочний всесвіт,
що тільки вставав на ноги...
Ти чуєш кості
колін і долонь, відбитих у цім затишші,
колін і долонь, відірваних від відбитків;
а ті, що торкнувши Гангу, у ній зостались -
лиш їхніх кісток не чути.
І трохи зимно,
бо камінь узбіччя річки натягся небом –
залізним і злим, як зброя, і голос криги
що крила собою землю ще до скелетів,
що правила тут до сталі, до слів, до Ганги,
що смертю своєю Гангу і породила –
той голос уже дістався твоїх кінцівок.
Ти чуєш, як лід покрив онімілі пальці –
проникнути вглиб, сягнути твоєї крові
і в ній відродитись вповні.
...................................................
Тобі ж не страшно,
бо тиша гучніша всіх голосів на світі,
бо річка твоєї крові – та сама Ганга,
бо чайки уже пробили наскрізну дірку
у панцирі неба, й свіжий гарячий ранок
сочиться із неї й капле у тихі води,
мішаючись там з густою твоєю кров’ю,
мішаючись там із кров’ю усього світу,
коли він сидить обабіч затишшя Ганги,
не рушачи жодним звуком її мовчання.
Клас. Хочеться запалити свічки, сандал, взяти барабана і примусити автора декламувати. Насправді дуже медитативно-епічний настрій навіює.
А човник на авці Гангою пливе?
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
от поки ти збереш всі необхідні аксесуари, я остаточно позбавлюсь кашлю а там і до якихось канікул рукою подати. До Криму, до речі, подавати зручніше і дешевше, ніж до Ганги
ага, таки в Індії. Навіть купалась. Досі кашляю
ну вот, наконец-то правильный человечек, который знает, что Ганга - это она
по красоте твоей стихотворенческой соскучилась!)
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
спеціально їздила перевірити ну не може вона бути "ним", бо у Ганги жіноча енергетика. Навіть в горах, де вона не статечн а й спокійна, а зелена й стрімка - ну дівчинка дівчинкою!
... мені теж тебе бракувало...
Tara Maa відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
привіт
я теж довго не наважувалась точніше, не мала в тому потреби а потім, як тільки перевалило за зиму, забродили у мозку нові враження і старі ритми, забулькали і почали сунути назовні з черепної діжки
з весною тебе