Коли не знаєш, куди йти далі
Озираєшся навкруги… і нікого не бачиш
У твоїх друзів вже інші печалі
Книжки не рятують вже від невдачі.
І тоді ти дивишся на чорне небо
Куди навіть зіронька не хоче виходить
Ти передчуєш, що він тобі треба
Він – той, що зрозуміє, що знову тебе виводить
Із темряви твоєї душі до куточків
Тепла і світла твоєї хворої свідомості
І ти прямуєш по таємних краєчках
По чудним маршрутам у невагомості
Тільки з ним я спокійна
Тільки він має право на вхід до моєї душі
Всі страждання варті цієї хвилини
Варто йти по гострих лезах ножів.
