Ти гориш мені в грудях вогнем,
І клітина, мов горно, гудить,
Де на золото неземне
Виплавляється серця мідь.
Розриває легені-міхи
Спрага духу й придухи спазм,
В точці схрещування стихій
Преджиттєвий вирує екстаз,
Й виявляє енергій квіт
Розмаїтий обличчями люд
В майбуття світлових літ
Випромінюванням «люблю!»
Спостигає пульс, мов удар,
І ґартується плоть, як сталь,–
В дзвони молота й серця жар
Перетворюється коваль:
Щоб народженим у вогні
Освітити новітню путь,
З небозводу прийдешніх днів
Має сонцем для них спалахнуть!
