..З твоїм дощем мені не сперечатись
З моїми грозами ти спокою не жди
Ні, у думках моїх немає слів \"прощатись\"..
Ти просто будь зі мною..просто будь..не йди..
Я так люблю тебе погодувати,
Зробити чай, нехай й такий терпкий..
І скільки ж ще хвилин-дощів повинні прочекати,
Допоки ти нарешті повноправно скажеш -\"ТВІЙ\"..
Достатньо вже і слів, і тих незлічених думок і млінь..
Я зливам прагну все ущерт віддати!
УСЕ звести до пороху і вічних тлінь..
Лише ТЕБЕ залишити, тебе всього пізнати..
..і знати, що ЗАВЖДИ, що СПРАВЖНІЙ
..що пальці ніжністю наповниш знов і знов,
що будеш завжди ти відважний..
а якщо й ні- у моїх жилах теж смілива кров..
..та скільки ж можна вже від відчаю до щастя
кидатись, бігати, котитись ,литись, йти..
твоя любов така потрібна і невчасна
хай допоможе квіткою цій зраненій душі зрости..
..і ось допоки я в німім чеканні,
Знайшла собі куточок в світі злив та мрій,
В своїй малесенькій живій кімнаті
Я пью лиш каву з молоком і сни лапаю,
ті, що дощем спадають з твоїх вій..
mystery відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мм..зрозуміло)) теж не уявляю ранку без кави, або, коли конче треба підняти настрій..але чай люблю не менш..і обовзково чорний з лимоном!)а, і без цукру(це і кави стосується)
) 
чай- не кава- я добре усвідомлюю різницю, різна символіка навіть))
