В чотири голоси, в чотири тонких грані
вона кричала "я прошу, не йди!"
Лиш одна мить два серця розірвала
і перекинула на різні береги.
Три ночі сяяла, тоді іще блукала.
І в дві руки шукала в темноті,
хоча і в перший день вона прекрасно знала:
прийдеться відпустити назавжди.
На нульовій хвилині заридала
й обрізала свого життя кінці.
Вона вже мертва,а сльоза стікала
і так палила шкіру на щоці..!
На серці шрам, а на вустах усмішка.
По тілу кров, в долонях був предмет,
яким вона себе благословила
на грішний вчинок, був тоді як мед.
Солодкий смак, свободи так хотіла.
Щоб на секунду все забути в раз,
що дві душі, а спортилась - єдина,
і третя ні до чого,без образ.
В чотири голоси, в чотири тонких грані
вона кричала "я прошу, не йди!"
А він пішов, наперекір зізнанням,
і замість коми... крапка на кінці.
