Мабуть,я божевільна...Втекла від тебе на інший кінець світу,за тисячі кілометрів,за океан...Та спогади не дають спокою!Залишаючись одна,я постійно думаю про тебе,і знаєш,дихати стає так важко,ніби всередині щось душить мене,і я задихаюсь...вдома,в офісі,навіть на вулиці - усюди.Я кинула палити...тепер цигарки заміняє кава...вже третє горнятко за сьогодні...Цікаво,як ти?Яка погода за твоїм вікном:сонячна,або знову ллє ненависний дощ?З ким ти прокидаєшся?Хто готує тобі сніданок?Кого цілуєш на прощання,йдучи на роботу?Мабуть,ти щасливий...Ні,ти точно щасливий,ти заслуговуєш на щастя!Знаєш,я стільки раз набирала твій номер,але так і не наважилась натиснути "виклик"...бо зовсім не маю права лізти у твою душу,цікавитись твоїм життя.Можливо,ти вже давно забув мене,наше кохання...Якось дивно.Не бачивши тебе більше року,знищивши всі твої фото,я пам'ятаю кожен міліметр твого тіла,усі відтінки кольору твоїх очей,твій голос...Тебе складно забути,ні - неможливо...Та я намагаюсь,намагаюсь кожного дня,кожної секунди свого життя,незважаючи на біль і страх.Знаєш,тут,посеред спекотного літа,веселощів,в компанії друзів, я все одно самотня.Інколи мені здається,що самотність - це мій діагноз,мій вирок...
ID:
268872
Рубрика: Проза
дата надходження: 06.07.2011 16:45:01
© дата внесення змiн: 06.07.2011 16:45:01
автор: Самотня душа
Вкажіть причину вашої скарги
|
