В неї у серці прочерк у пункті прощ,
Галочка в пункті «помста», душевна цвіль…
Завтра про це напише штук десять віршів…
Кожен поет повинен писати про: - дощ,
- каву,
- любов, і
- біль…
Щоби пробачить, треба трохи зусиль…
Може й не треба (коли без них зручніше)…
В неї у ідеалах Фріда Кало,
в плеєрі Linkin Park, на сорочці пляма
(хто не помітить добре, помітить – к бісу)…
Звісно ж: - усе купується за бабло;
- заздрять усі їй,
- в душу до неї лізуть,
- і лиш її життя - то трагічна драма -
З рештою світу подібного не було…
Мама - великий бос (і маленький бюст),
Батько пішов десь коли їй було чотири,
Чоловіки – рогаті й парнокопиті
(Фройд би сміявся…)
Кожен поет повинен писати про людство,
Тижнями не виходити із квартири,
Плакати в риму і безпробудно пити,
(Якщо не так – значить, поет не вдався)…
В неї руде волосся, зелений плащ,
А в універі кіпіш (Ще відрахують
З тими що за Франком бухали увечері…)
Хтось би їй показав, що бува інакше…
Чим тут зарадиш, коли тебе не чують?
Всьому свій час, все буде люкс, малеча…
Ти зрозумієш дещо, навчишся дечому,
Кожен поет збирає подібний досвід,
Мабуть щоб врешті решт стати дорослим…
