Ти не дивися так у очі,
Своїми зшитими очима,
Не усміхайся крізь віконце,
Коли у серці порожнина.
Ти просто тіло без душі,
В середині нема життя,
А я так мріяла щоб ти,
Сказав про все,що хочу я.
Я вибачались би тоді,
Що по ночах ти відчував,
солений присмак моїх сліз,
й тепло своє ти віддавав.
Коли так гірко на душі,
Коли від болю погасала,
Твоя лиш усмішка тоді,
Мені допомагала,
І може смішно це звучить,
І навіть по дурному,
Та коли світ мовчить,
Так важко бути самому.
Ти моя іграшка,одна-єдина
Ти не покинеш як вони,
І навіть краще,що ти не людина,
Тебе забрати вони в мене не змогли.
