На вулиці темно,як у dупі, а я стою на вокзалі на вулиці ні душі.Я іду повільною ходою...Куди?Незнаю просто гуляю як і кожного вечора.Самотні Ліхтарі слабко освітлюють все навкруги,а на одному з них висить оголошення. "Увага Цирк!!Такого дійства ви ще ніколи не бачили,жонглери акробати а головне фокусники-маги,яких ви ще ніколи не бачили,номери,які ще ніколи ніде не показували..."
Сьогоднішня реклама вражає.Вона може заохотити будь-якого навіть найпринциповішого клієнта. А тим більше мене. І я іду,не з цікавості а просто з смішної бездіяльності. Повітря гладить мої легені а сигарети додають у серце драйву. Повз мене проходять суб*єкти,чому так?Бо людьми їх не назвеш. На вигляд 15-16 рочків смішна безрозумова усмішка на лиці. Пусті механічні серця. Вітер у голові все натякає на думку що вони гопи.... Це доводить навіть не фірмові адідасівські штани,і парочка базарних мештів,а ще більш провокує на роздуми музика яка хрипить з динаміків їхніх телефонів. Шансон....
Єдине що мені сподобалось що я не побачив тих смішних ботанських вусиків,які свідчать про недосвідченість у реальності а повідомляють що їх власники єдине що могли робити це працювати правою рукою,на гарненьких дівчат з маминих журналів,і ковтати слину при появі красивих дівчаток на вулиці. У голові повно знань,але у світі їх у більшості неиає де використати. Пам*ятаю свого одногрупника. Брюнет не дуже високий,не дуже худий,але дуже розумний. Найпомітнішим у ньому були брови,а точніше суцільна брова,яка так радувала нас всіх. Айкю було напевно 99 процентів,але при тому при всьому він жив лиш з собою. Навідміну від інших...Невдаха...
Ось і манеж, при вході нікого немає. Дивно але мене це не зупинило я ввійшов всередину і.....
