Чи хитро накрав у свій час,
Чи привласнив чуже – Бог з тобою…
На болі й проклятті людському нашкрабав мільйон.
Ну, чванишся станом своїм, і з потіхою злою
Примушуєш бідних до тебе іти на поклін.
Ну «баріном» став, ну і що?
Що не вдавишся статком:
Чотири дев’ятки на номері – пиха за шклом,
І думаєш певно, що вхопив вже Бога за п’ятки,
То, лізеш без мила… То сунеш биком - напролом.
І все тобі сходить із рук,
І росте твоє хамство:
Ти множиш, і множиш багатство своє «не спєша»…
Але ти не відаєш «Грицю», що твоє пишнярство
Не вартуватиме в вічності навіть гроша.
Бо, може вже завтра
Ухопить тебе і принизить
До самих ганебних у світі найнижчих низин -
Пухлина - ПОКАРИ…, і всі, хто тебе ненавидять,
Запустять в роботу міцний справедливості млин.
Він вичавить муку
Із твого єства нині сущу,
Спускатиме згуслу на землю забичену кров,
У нетрях подій він шукатиме згублену, здавлену душу
Твою «Грицю» душу, якої ти сам не знайшов.
В час істини вічної
Вдарять церковнії дзвони…
І прийдуть по душу твою – а її не знайдуть…,
В ковш зібрані разом всі біди і тихі прокльони…
На твою родину – дітей і на внуків впадуть.
