Море Чорне, що ти хочеш?
Берег хвилею лоскочеш,
Хлюпотиш і завиваєш,
Пригортаєш і ламаєш,
Щось своє землі торочиш.
Ти нахмурене сьогодні,
Все зовеш в свою безодню,
Розігнало стрімко, в силі
Ладні щось вхопити хвилі:
Таємничі, надприродні.
Чом ти злишся, Чорне море:
Непривітне, неозоре?
Чи з глибин, немов химери,
Озиваються галери
Козаків закутих горем?
Горде небо чорно висне
І твою розносить пісню,
Узбережжям скрізь блукає
Та малих дітей лякає
Чимось грізногромовистим.
На сьогодні, певно, досить.
Штиль нехай всі хвилі скосить,
Сонце обрій позолотить,
В променях перемолотить
Гнів і... ніжності попросить.