Йде до кінця земне життя Ісуса,
Гонінь, скорбот немало Він зазнав.
Та все перетерпів, не похитнувся –
Життєвий приклад нам Він показав.
На Тайній Вечері Він зі смиренням
Апостолів навчав і ноги вмив.
При цьому дав ученикам веління,
Щоб більший з них би меншому служив.
Не називав Апостолів рабами,
Земне служіння з Ним вони пройшли.
І друзями вони для Нього стали,
Божественну науку прийняли.
Пречистим Тілом й Кров’ю причащає
Апостолів-учеників Він тут.
«Приймаючи Святі Дари, - повчає,-
До вічності відкриється вам путь».
Не розуміючи Христа науки,
І Юда теж Святі Дари прийняв,
Не мав він покаяння і покути,
Нечистий дух у ньому владу мав.
Одним Дари в спасіння послужили,
Для Юди осуд був лише від Них.
Там одинадцять набирались сили,
Зостався Юда в намірах лихих.
У Гефсиманії Господь молився,
Щоб витерпіти смертний час тяжкий.
Кровавий піт з чола Його котився,
Був у молитві наш Господь стійкий.
І Ангел укріпив Його у силах,
Апостолів зморив, на жаль, там сон.
Раптово мить розлуки наступила:
Із поцілунком Юди зло прийшло.
І повели Христа немов злочинця
Із вартою старанно, як в бою.
Настали допити, биття, в’язниця
І мук багато в п’ятницю страсну.
Понтій Пилат бажав Христа пустити,
Він в Праведнику не знайшов вини.
Сильніше крик юрби став голосити:
«Ісуса засуди та розіпни!»
Обвинувачення з юрби лунали:
«Назарянин Царем Себе назвав,
Хай вмре, не хочемо Його ми влади,
Лиш кесар щоби нами управляв».
Пилат вагався та рішив: так бути
Тому, що люд настійливо просив.
Ісуса присудив він розіпнути,
Розбійника Варавву ж відпустив.
Виснажливим Христос йшов на Голгофу,
Останній шлях скорбот Його проліг.
Не було сил нести вже Хресну ношу
І Симон Киринейський там поміг.
Між двох розбійників Його розп’яли:
Що зліва насміхався із Христа,
Та голос був: «Ми по ділам дістали,
Бійся Бога!» - чулось з правого хреста.
І той, що справа мовив до Ісуса:
«Мене Ти в Царстві Своїм пом’яни!» -
До Сина Божого він так звернувся,
Що постраждав із ними без вини.
Тут милосердя Боже відбувалось,
Воно розбійника у рай ввело,
Того, кому лиш каятись лишалось,
Благих бо діл у нього не було.
Пречиста Діва при Хресті страждала,
Дивилася на Сина, що терпів.
Вона у серці співпереживала,
На плач Її сповна немає слів.
Тут при Хресті нас Мати всиновила,
Коли сказав Христос такі слова:
«Мій ученик буде Тобі за сина, -
А Іоану, - Мати це Твоя».
Розп’ятий на Хресті Христос молився,
За кривдників благав Отця Свого.
Йому подали оцет, щоб напився,
Та, скуштувавши, Він не пив його.
В час хресних мук природа співстраждала
Творцю всього, хто людям дав буття.
Роздерлася завіса, темно стало,
Із шумом потряслася там земля.
З вінком терновим на Хресті розп’ятий
Христос – і невимовні тут слова.
Коли настав обідній час дев’ятий –
Віддав дух в руки Бога і Отця.
Пройшов Ісус Христос земне служіння,
Страждав, терпів і розіп’ятий був
Заради роду людського спасіння,
Вознесений до Себе притягнув.
20.04.2011р.
ID:
255192
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 21.04.2011 09:19:01
© дата внесення змiн: 21.04.2011 16:34:48
автор: С.Плекан
Вкажіть причину вашої скарги
|
