Заплакали роси, коли ти пішов.
Росою ті сльози спадалися,
Що , ти, там у краї чужому знайшов,
Русалки у хвилях сміялися.
Мій шепіт над ставом криком летів,
Біль падав душою зім'ятою.
Мене покидати мабуть не хотів
Та доля здалася крилатою.
Як вечір серпанком над полем бринів,
Журбу я черпала долонями,
Одній доведеться ростити синів,
Самотність забилась над скронями.
.................
Котилися хвилі загублених днів,
Роки пролягли берегами,
Коли ти пішов із закоханих снів,
Полинув у синь журавлями.
́
