Заблукав у хвилях часу,
Не знаю куди далі йти.
Зливаюся у сіру масу,
Щоб той тягар знести.
Який поклав собі давно,
Не вірив що діжду тих літ,
Коли збирати пора зерно,
Коли пізнав тих бід.
Блукаю з нав’язливими ідеями,
Крокую брудними бродвеями
І сумно так от на душі,
Що все поганим здається мені.
Зібрав той дикий урожай
Ніколи не попаду в рай,
Бо провинився перед усіма
Безцінний час трачу дарма.
Не зустріну світлий день,
Не почую тих рідних пісень,
Які колись в вухах дзвеніли,
А вже тепер усі змарніли
Від тих проблем, які зустрів
У темряві незграбно брів
Шукаючи прощення світлого
Та не знайти його негідному.
2000