Ти зустрів мене,
коли я мокра під дощем стояла,
курткою вкрив і додому відвів.
Зелений чай зробив і
перед каміном посадив.
Хвалив мої очі, жовте волосся,
казав, що в мене на спині,
як в Ангела, білі крила мають бути.
А я від втоми очі закривала.
А ти думав я засоромилась
й компліментами продовжував засипати.
…
Ти називав мене своїм Ангелом
і я була ним.
…
Ми закохались.
Ми кохали один-одного.
Ми злизували білі вуса
з губ один-одного в кафе.
Ми голубів на вулиці
з рук годували.
Ми вертілись…кричали…
і сміялись.
…
Я була для тебе Ангелом!
А ти пішов, покинув,
нічого не сказавши.
Ти просто зник.
Тим самим серце
на друзки розбив!
…
Я була для тебе Ангелом,
якого ти кохав, чи лише вдавав,
що кохав?
Це вже немає значення
я сама зібрала своє серце до купи
але навіть так
я відчуваю біль і тугу.
…
Знай!
Ти більше ніколи
не зможеш бути зі мною
і якраз це завдає
мені найбільшого болю.
P.S.Надія залишилась в її серці, але й біль також,
саме він завадить бути знову з ним.
а інікше, немає сенсу в тому, що рухається поміж нас, попри нас, і взагалі. Богони, просто, Богони. А біль ниш індукція, більшої болі. Допоки не перегорять плати. А потім, спокій і якесь блаженство
