Я здійму до Неба очі
І поглину стільки Світла,
Стільки тепла, стільки ніжності,
Щоб вистачило на всю вічність…
Господи! Твоє Світло
Просвітлює темінь! –
Як мільярди прожекторів
Світять в одну точку!
Жодне творіння не може встояти
Перед цією Величчю і Силою!
Твоє Світло трансформує мій розум,
Зігріває мою душу,
І цілковито наповнює
Кожну клітиночку мого тіла!
Я перетворююся
На маленького світлячка!
О! Як би я хотіла,
Щоб усе у цьому безмежному просторі
Перетворилося на суцільне Світло!
Але навіть Твоя сила і міць,
Мій дорогий Боже,
Не може протистояти
Свободі вибору «вінця творіння»,
Що так низько пав, відкинувши
Батьківську ласку та опіку! –
Пішов блудодіяти
І транжирити успадкований світ…
Їсти свинячі помиї,
І бути порохом
Під ногами у диявола!
О, людино! О, чоловіче!
Коли ти вже припиниш
Уподібнюватися порожнечі?
Коли ти, урешті, згадаєш
Чийого ти Роду?
Коли ти (закутий у кайдани
Злиденності душі і духа)
Впадеш змучено навколішки
І скрикнеш на увесь Всесвіт,
Наче те немовля, що тільки-но
Родилося на світ Божий –
- Хочу жити!!! Хочу жити!!!
Піду до Того, Хто воскресить!!!
"Встань, сплячий, i воскресни з мертвих, i освітить тебе Христос", - (Еф. 5, 14)
15.06.2011 року
