Ще не пройло німиті з того часу, відколи я торкнулася тебе,
душю десь глибоко плачу, а зовні рву з ненависті себе.
ти був прекрасним відчуттям спокою, із щастя вирувала в тілі кров,
але коли торкнулась я тебе в останне, то ніби в серце стрілив хтось срілов.
О ні, не зболі ! й точно що не з втрати, а через те, що просто зрозуміла я .
ти був вдумках моїх лиш просто димом , який що дня вдихала тихо я.
і післа зустрічі коли сплилися руки, коли сказав ти те що так давно чекала я ,
я зрозуміла. що ти зовсім інший. ніж той якого так любила я.
У горлі Ком з очей тичуть солоні сльози, бо ти тим був, ким жила я весь час,
ці всі роки, я так цього чекала, але не знала що відмовлю я з двох нас
я уявляла палко наші ночі, і поцілунки, і як ти мене несеш гарячими руками в тихі ночі.....
Я рада тому, що залишилось тепер. Бо я не топлюсь в них я бачу просто очі
і не бентежить мене ні тривога з ким зараз ти й за ким ти ще в бігу ,
Я вільна і я дякую лиш богу , за гріх через який від себе не біжу!!!!!!!
