Вам стане соромно за те, що ви робили,
та жаль, що цього не побачу я.
Коли пшеницю нашу ви косили,
тихенько в хаті гинула сім"я.
Я був найменшим і найдовше жив,
я бачив очі тата перед смертю,
я бачив, як він маму хоронив,
і шепотів: "Твоя душа безсмертна"...
Я бачив це, та рухатись несила
і дихати... Несила навіть жить...
Чужії по селу блукають люди,
чи можна помочі мені в них попросить?
Я ще не вмер! Ви гляньте в мої очі,
у них до скону тлітиме життя!
Вони і плакать будуть, і сміятись!
Я ще не вмер! Бо я ж іще дитя!
Та хто почує... В селі цілому вимерло життя...
Ген там, за обрієм, є ті, що розкошують.
Жита зерня - оце людське життя...
Ціна йому - ті жовті колосочки,
які із поля донести б не зміг.
Кривава пляма на благій сорочці,
останнє слово і останній вдих...
Ви-молодець!Такий трагічний,справжнісінький образ-вразили,одним словом!
