Усі передчуття повилітали з нас і осіли тонким прошарком пилу на віконні рами. На дощ вже давно ніхто не надіявся і він ліниво збивав у небуття рештки чекань, обрамлених молитовним буботінням. У засклені ночі повторно вривались пісні чийогось спокою і кімната покривалась пліснявою заздрості. Чомусь все повертається, зникаючи назавжди... і спить в тобі таємничий чарівник, що на вістрі своїх вій тримає безкінечність. Вранці він прокидається і стає схожим на простодушного фігляра. Він втрачає своє опоетизоване єство, але все ще вміє лаштувати дива, яких зараз вже не існує.
... межі вміють бути лише умовними чи навіть мовними. Коли перебираю слова, щоб донести суть свого безсоння до тебе і не знаходжу жодного, я розумію, що ми все ж пошрамовані тією межею...уМОВНО. Краще коли ти проводиш долонею по недовершеності моїх текстів і всі слова, які були чи ще будуть адресованими тобі, пристають миттєво до шкіри...так забувається всіляка зайвість.
Ми засаджені сумнівами, але всі вони проростають промовистою тишею і ховають нас у затінку власних страхів. Я могла б загубити тебе, боязко дивитись як розчиняюсь в невідомості, спалювати щодня по сторінці нашого щоденника і прохати про допомогу, яка б несподівано стала межею між нами. Твої вертляві спогади вливаються в мою кров і гіркотинням знебарвлюють її. Лише б ти вірив, що умовність відстаней щораз народжує нас нових. Потім ми помираєм, знаючи, що смерть є лише нагодою ще кілька життів бути уМОВНО разом. Пишу, виписую свій голос нечутними знаками і чекаю відповіді, яку ти вже створюєш...без сумніву.
Блукання заповнюють нас собою і вже ніколи не повернутись нам в час роздріблених розмов. Час взагалі не має властивості повертатись... не повернемся і ми, будучи часом один для одного. Передчуваю тебе, дописуючи терпку умовність нашого сплетіння...
Ми засаджені сумнівами, але всі вони проростають промовистою тишею і ховають нас у затінку власних страхів. - настільки по-філософськи, що я аж зачиталась!+1
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
, особливо перший абзац, тільки образи часто вже зустрічались, хоча цієї картини і не руйнує
