(Весільний обряд)
Наготові і тар і сурна,
Заблищали свічки у дзеркалах.
Для обряду запарена хна
І пора сумувати настала.
Якщо вдосталь зітхання і сліз
В дівич-вечір у батьківській хаті, -
Принесе щастя-доленька віз
Діточок і добра молодятам.
І весільної пісні мотив
Плине хвилею тихо сумною.
Починають дружки "хна йахти" -
Традиційне помазання хною.
Відведе золотиста трава
Негаразди за море вітрилом,
Від недоброго ока схова -
В ній магічна тамується сила.
Миють подруги хною косу,
Розмальовують пальці й долоні,
Ронить щедро матуся росу -
Щастя зичить красунечці доні.
Наречена без тіні гріха
Поглядає в блискуче свічадо,
Від дружок із сім`ї жениха
Прийняла жменю золота* радо.
В знак подяки, лиш тільки на мить
Промайнула усмішка легенька,
Бо за матінку серце болить,
Плаче гірко по справжньому ненька.
У вечірній тремтливій порі
Понад хатою музика лине,
На дівочім низькім вівтарі
Зачекалась червона хустина.
* - дружки з боку жениха приймають участь в помазанні хною після того, як на руку нареченій одягнуть золотий браслет і насиплять жменю (а то й пригорщу) золотих прикрас.
Очень трогательно и доступно выписан предсвадебный древний восточный обряд. И стихи получились замечательные. Спасибо.
Галина_Литовченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, цей обряд живий і досі. І пригорща золота це не жарт. Раніше обов"язковим мало бути золоте намисто з чималою підвіскою у вигляді пластини з великим рубіном посередині. Жінки старшого віку їх ще носять. А сучасна молодь уже дає перевагу ланцюжкам. Щоправда помазання хною спростили, малюнок має бути рослинного орнаменту дуже тонкої роботи, щось подібне до майстерного татуювання.
