З часом люди змінюються. Це такий факт, як народження, навчання в університеті, весілля, секс, і те, що всі ми колись помремо.
Не надто позитивний початок. Що ж, я дійшла до висновку, що люди змінюються так само, як і старі, заїжджені упаковки від кави, шоколадок,цигарок. Як книжкові обкладинки, які з часом затираються. Це ніби рекламний хід. Ось – нова обгортка, ніби-то нові відчуття, нове наповнення. І всі на це ведуться. Зміни супроводжуються дорослішанням, досвідом, помилками, оточенням, прагненням. Здавалось « Хм, він(вона) донедавна був таким своїм, а зараз щось сталось» і починається пошуку причин. Мабуть не варто. Просто ця людина почала знаходити себе і,може, їй так буде краще. Всі змінюються. Навіть коли ти кажеш : «Я залишаюсь завжди такою як є» - самообман. Ми хочемо здаватись іншими. Підсвідомо включається прагнення комусь сподобатись,когось задіти, комусь насолити. Немає щиро незмінних людей. Як би то важко не було прийняти, але якщо людина дорога, то ти або звикаєш, або забуваєш її, бо її нові захоплення, зміни в характері, одязі, музиці, оточенні не приємні тобі. Але є такий варіант, що аж ніяк не хочеться відпускати… Це я б назвала пам’яттю. Про ті дні, моменти, перші відчуття, що вас пов’язували. З таким важко розлучитись. І через років 10 ви зустрінетесь,згадаєте про те ким ви були і ким стали, але аж ніяк не змінитесь до першочергового.
ID:
274764
Рубрика: Проза
дата надходження: 12.08.2011 12:22:19
© дата внесення змiн: 12.08.2011 12:22:19
автор: sonyachna
Вкажіть причину вашої скарги
|
