Прийшов час побачення, після розлуки
Прийшов час та ти не прийшла
Думав, що закінчаться мої муки
Не прийшла, бо іншого знайшла
Це одна з двох причин твоєї не появи
Друга та що про зустріч тобі не сказав
Ненаважився, малюючи картини в уяві
А може забувся – пробач мені роззяві
Та навряд чи це щось змінило
Лиш мою рану більше роз’ятрило
Яка не загоїться довгими роками
Бо не обніму тебе своїми я руками
І знову цей дощ із гарячих сліз
Гарячка. Піт по тілу ллється скрізь
Хвороба невиліковна, хоч не смертельна
Невзаємне кохання – хвороба пекельна
В думках намагаюсь образ зберегти
Між нами річка, а ми її береги
Твій зелений – там безліч рослин
Мій живий – на ньому багато тварин
Та це не виглядає гармонічно
Наші світи недосконалими залишаться вічно
Твій без тварин, а мій без рослин
Все ця річка і її швидкий плин
Та якщо вона висохне – загинуть світи
Твій і мій. Загинуть без води
Рослини посохнуть від жари
Тварини помруть від жаги
Із звірями будував через річку міст
Не збудував до кінця, побачивши ближче
Який отруйний в твоїх квіток зміст
Небезпечно. Міст я знищив
Твоїми квітами можна милуватись
Та з’ївши - смертельно отруїтись
Хотів би я сильно помилятись
Та від правди нема куди діватись
Мої тварини не ступлять на твій ґрунт
Будуть поїдати один одного
Відриваючи кусок м’яса, вагою в фунт
І так поки не залишиться жодного
