Боже як можна так кохати,
Щоб все навколо забувати,і не помічати,
Щоб зникати з цього світу,та чогось жадати,
Не вірити словам,душі віддатись.
І плакати над тим ,що минуло,
Змінити ту історію ,створити нову і чудову,
Там де будемо удвох,не наче в казці,
Та все це сон, Життя- не казка.
Душа рветься кудись ,я сам не знаю де,
Яким мені стати,щоб світ змінити чи себе,
Щоб щось у нього позичати ,віддавати та шукати,
А не губити,і ніколи не знайти у нім себе.
Кричати ,сльози лити,помирати
Набридло це… кохання хочу я знайти,
Щоб музиці душі віддатись,
Щоб спокій серцю принести.
Даруй мені мій Боже милий,
Маленьке щастя,хоча би на секунду,на хвилину,
Даруй мені,тебе благаю,і на тебе уповаю,
Допоможи мені знайти мелодію душі.
Назва гарна - напрошується сюжет, що ця гармонія і мелодія душі уже звучить - кінець обриває все. Може нехай звучить???
Удачі, Любові і Щастя Вам в житті!
Іван Бобітко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
djakuju jakso sjuzet zvu4ut to osnovne djaku za pobazannja i wfm uda4i u zytti
- напрошується сюжет, що ця гармонія і мелодія душі уже звучить - кінець обриває все. Може нехай звучить???
Djakuju vasi tvoru takoz scyri 
