Не дивишся в очі з-під лоба,
Не чути вітання від тебе,
Всі знають, що це не хвороба,
А, просто, нікого не треба.
Манить мене твоя врода,
Холодна і чиста, мов сталь,
Для ока мого насолода,
Для серця мого, ти- печаль.
Неначе в тумані, мов п`яний,
Я блею кохання слова,
У пам`яті вечір весняний,
Сторінка страждання нова.
Твоє літо минуло у Штатах,
Моє, як завжди, у селі.
І порожньо стало в кімнатах,
Й затихли тортури в душі.
Осінь все листям вкривала,
Рясно мочила дощем,
І сонця ставало так мало,
Все цикли природних систем
Ти з`явилася зненацька:
-Ходімо зі мною, хутчіш!
Ведеш, наче, я твоя цяцька
-Мені ти сподобавсь раніш!.