Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ольга Медуниця: Гамувати печаль - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Musissa, 23.09.2013 - 23:17
Я вже рюмсаю просто так, хоча і вірш, звісно, додав...Бач, не сходили ми до лісу. Барсук прокинувся о 3-й ночі, нагнав мене, соромив, зараз лається, що через мене не виспався (на роботу теж не пішов). А я мовчу, як Партизан, бо не можу видати нашу Таємницю. Лише те, що посилатимеш і-поштою, буду йому показувати. Про Київ, хоча для фастівського борсука і те недоступне, не болить, як нам, чия молодість і пам"ять, і мрії зараз отак спаплюжені. Защо Бесарабку знесли, я навіть не просікла, коли була!!! Взнала після повернення і досі в шоці. Зараз поїду сфотаю наші каштани, душа просить. Рюмсається мені рясно! Бурсук щойно захропів непоетично так...
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кротику!Додавання в обране - це гра цього сайту.Вона мене давно "нє трогаєт". Я тут "пожила" трохи, я цю "кухню" добре знаю. Множаться клони, що самі себе додають в обране, піаряться таким чином: сьогодні я тебе в обране, завтра ти мене... Справжньої поезії тут мало. На жаль!!! Але вона є!!! Ось тут і потрібно бути справжнім кротом! Коли твій непоетичний барсук прокинеться, хай надиктує Тобі вірш Бориса Чіпа про сніг. Той вірш, що твій барсук так поетично читав у Городищі. Надішли мені його і-поштою, будь ласка! Я не змогла знайти цей вірш у мережі. Не всі ж такі кроти, як Ти! І не пиши сюда "многа букафф", все одно доведеться це все видаляти, бо кротиків, крім нас з Тобою тут багато шастає... Будьмо!!! Анатолійович, 05.12.2011 - 20:27
Ви теж помітили? Давно з ним не спілкувався...Напишу листа, запитаю...
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Передавайте Salvador'у найкращі вітання.Надіюся, що у нього все добре. І у Вас хай все буде гаразд! Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Анатольевич!А куди щез Ваш друг Salvador??? Груздева(Кузнецова) Ирина, 03.12.2011 - 01:11
Повернутись додому.Узяти білесенький аркуш. І на нім витинати Відтінки, слова, голоси. Виливати незустрічей втому - Страшну, наче зашморг, - Бо носити печаль у собі цю немає вже сил. *****, 12.11.2011 - 00:20
ти мене цією мантрою бомбардуєш! я ще, не дай боже, повірю - і знову вляпаюсь!
*****, 11.11.2011 - 01:19
здається, я в тебе щось запозичила чи вкрала... мені зараз стукнуло - незустрічі! - це ж твоє!!! не бий мене, Олю! я тільки підсвідомим плагіатом займаюся... (взагалі, у мене чогось російською мовою вийшло... ВО ВСЁМ ВИНОВАТ ПУШКИН! (це я вже Лілю цитую...) Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталю! Тема "незустрічі" - не моя.Тобто - це вічна тема поезії. Тримай: АННА АХМАТОВА Таинственной НЕВСТРЕЧИ Пустынны торжества, Несказанные речи, Безмолвные слова. Нескрещенные взгляды Не знают, где им лечь. И только слезы рады, Что можно долго течь. Шиповник Подмосковья, Увы! при чем-то тут... И это всё любовью Бессмертной назовут. 5 декабря 1956 Кого Тобі тут ще процитувати? НАТАЛЮ ГОДУН? "...на галактики дно розстелилась чумацькою сіллю ... лиш ніколи Тебе не зустріла" Сонце! Який плагіат??? Друга "біда", що ми тут так "начиталися" один одного, що вже не розрізняємо "моє" і "не моє". Тема "незустрічі" - не моя. Моя: ПАРНІСТЬ. ЩАСТЯ. ЗУСТРІЧ. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292440 Валя Савелюк, 02.11.2011 - 14:07
завтра я скажу про те ж, аде іншими словами... так прозоро і невідворотно передали ви цей стан прийнятого і "пригодованого" вже відчаю... з вами уже ліс... і дерево, до кори якого можна притулитися... а в мене тут... не пізніше, чим сьогодні, з серця мого по живому здерто всю "шкірочку"... як з мого старого приятеля -- горіха -- зелене ще листя першим заморозком -- не обсипався горіх мій, не облетів, а якось ніби сплив за раз -- без гомону і спротиву жодного, наче зрозумів без вагань, що це вже -- все... ніби знак мені був такий, попередження...Не дивитись у бік тих доріг, що до Тебе ведуть. Гамувати печаль. І питати себе: "Це єдина? Це єдина важка, але вірна і правильна путь?" для мене, думаю, єдина... дуже сильний вірш ваш... правдивий... ритм і настрій -- все ідеально... Дякую Вам... Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі Вам, пані Валентино, за співзвучність, за спільне прийняття і сприйняття болю, коли "з серця по живому здерто всю "шкірочку"...""прозоро і невідворотно" alla.megel, 02.11.2011 - 07:16
Згодна з Одуванчиком, надзвичайно вдала строфа, сама нагадує по звукопису й ритму мереживну витинанку. А "незустрічі" - вдвічі супер! Молодець, Олечко!
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Алусю!Витинаємо... Наталя Данилюк, 01.11.2011 - 01:27
Нема слів...Так тонко передали свої почуття... Узяти білесенький аркуш. І на нім витинати Відтінки, слова, голоси. Виливати незустрічей втому - Страшну, наче зашморг, - Бо носити печаль у собі цю немає вже сил. -а що нам,творчим людям,іще залишається?Писати,виливати душу на папір. Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, oduvan4ik!Як приємно, що Ви розумієте все про "білесенький аркуш"... хризантемка, 31.10.2011 - 23:56
Під деревами в лісі Надія зростає грибами, Хоч і схована листям, Що падає з сірих небес. Відшукай ті гриби На старому, секретному місці І торкнися губами Простих і цілющих чудес. |
|
|