Мій особистий кат, ти є моя отрута.
Весь час зі мною, навіть уві сні,
Сильніше стягуєш свої смертельні пута,
Щоб з них уже не вибратись мені,
Хоч я, тобою вже мабуть, давно забута.
Нестаток сили, не дає тебе здолати,
Перегорнути, давно списаний, листок,
Ти ніби двері зачинив, поставит ґрати
І кинув, мов букет сухих квіток,
Пішов, залишивши повільно помирати.
В пустій квартирі, де лиш мрій згорілих дим,
Самотня музика й побиті мною стіни,
Від розуміння, що не станеш ти моїм,
Душа зламалася і впала на коліна,
Бо ти, для мене, став занадто дорогим.
03:28
09.12.2011
