У відображеннях одні ескізи.
Там мало правди, але тон,
Який примушує наповнитись валізи,
Біжить по колу безкінечний марафон.
Закон брехні суттєвий,
Миттєво роздирає очі..
Так от - не хочу
Засинать посеред ночі
Від утоми.
Бо безкінечні коми
Безкінця тікають мови
І доводиться мовчати.
Грати розхитав з кількох ударів,
А землетрус у серці менше з пари балів
За шкалою Ріхтера.
Літера підводить,
Зводить
З розуму безсилля
І я в своїм свавіллі
Захлинувся, спився,
Збився
З ритму на дві долі.
Годі! Досить! Вже не смачно!
Лячно в однині -
Не я, не ти, хоча б вже ми.
А тут - спекотно, наче в пеклі,
Повикидав всі меблі,
Та все одно тіснитись треба,
Бо скоро з НЕба
Буде дощ.
Від тебе розучився римувати..
В очах заплющених мовчи..
Ось наберу у вуха вати -
На десять буде щастя, полічи..
