Він був тим, кого у неї ніколи не було
Вона була для нього і тільки
слова кохання, яких не почула
Не була кохана і не була вільна
І заздрила осінь як божевільна
Вітри не жаліли гарячих губ
Яким було солодко, мало не більно.
Та він і повітря хололи повільно.
Це не історія про кохання,
І навіть не історія дружби:
Він їй не перший, вона не остання,
Ніхто не буде побиватись аж дуже.
Навряд чи хтось колись пожалкує
Чи зробить крок назустріч
Час нас вбиває і час нас лікує,
Серце на розсіч, долі урозтіч.
Але солодкий туман у венах
що розносив тепло по тілу
і почуття як під рентгеном
краще лсд чи героїну -
чи вогонь що палав внизу живота
і підкошував коліна -
якесь дивне бажання до життя,
якого до того так не хотіла -
все піде за водою, кане в Лету,
Свого існування так і не довівши,
не перестане крутитись планета,
Але залишаться вірші.
