Кохання без взаємності нещасне?
Та чи бува нещасною любов?
Це ж те, що найпрекрасніше на небі
І на землі бунтує нашу кров…
Навіщо ж зародилося у серці –
Оце глухе наївне почуття?..
Для того щоб душа твоя воскресла
І тіло не лінилось діять до життя!
Це пристрасть, що кипить у грудях,
Це таїна незвідана віків…
Кохаючи, сама того не знаєш,
Що до нових уже ідеш світів!
Коли ти серце щиро без зупину,
Без залишку, до капельки душі
Коханому складеш у жертву,
Тоді лиш сили оживуть в тобі.
Це не омана, не гірка байдужість –
Це просто твоє право на життя…
Якщо ж тебе ніколи й не полюблять,
Не стримуй волю добрим почуттям.
І не кажи, що цього не потрібно
Якщо на це Господь благословив
Бо ж й волосина не впаде із тебе,
Якби цього Він дійсно не хотів…
Поглянь очима іншими на правду
Ніхто іще кохання не втаїв!
Спіши розкрити свою душу
Політ дай помислам своїм.
Кохання вірне надає відваги
Думкам і принципам святих чеснот,
А серце у поєднанні з духом
Пісням додасть нових високих нот.
Цей трепет найніжніший, що у грудях
Бушує ніби справжній ураган –
Він тільки принесе тобі наснаги
І новий зміст надасть твоїм словам…
Так не бува, щоб бажане і дивне
В житті реальному завжди було,
Тому, напевно, в кожному з народів
В казках свій відгомін знайшло…
Ти ж не Принцеса, не Богиня
Чому ж вважаєш, що лише тобі
Кохання легко так ото прилине
Не тільки в ніч у чарівному сні?…
Можливо, в світі ти не та єдина,
Кого шука постійно він в думках…
Та чи від цього справжнім він, реальним
Стає все менше в серці й почуттях?
Кохання не чека від тебе дяки,
Воно не зна, напевно, що дарма,
Можливо, зародилося у серці
І ти ним тішишся щодня сама…
Воно прийшло, бо ти весь час благала
В душі своїй найбільших почуттів
Всевишньому молитви посилала,
Із найщирішу низку слізних слів…
Ти ж бо бажала палко покохати,
Забувши, що кохання вічне ждеш…
Рішив Господь кохання тобі дати,
Бо не кохавши так ти і помреш…
Можливо, саме Божа була Воля
У тому, що чомусь, завжди дарма
У душу нишком почуття влітало,
Коли для нього ти була чужа…
Чужого, значить, знову покохала
А, може, знову нові помилки
На твою долю Небо дарувало,
Можливо, за якісь чужі гріхи…
І знову це не твій отой єдиний,
Ти ти для нього зовсім не така…
Чому, насправді, ти така безсила,
Щоб твоя доля дійсно розцвіла?...
ID:
298837
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.12.2011 09:44:33
© дата внесення змiн: 09.12.2011 09:52:57
автор: Lilafea
Вкажіть причину вашої скарги
|
