От і ще одна ніч без тебе.
Я її проганяю, чужу.
Вона йде, понуривши небо,
Наче голову – за межу.
Відчуває свою провину –
Ми ж із нею були одні.
А ти де, моя єдина?
Твої які ночі і дні?
Чути часу бадьорий цокіт –
Заклопотаний день іде.
А навіщо мені той клопіт,
Коли в ньому немає тебе?
Ні тобі на землі прихистку,
Ні тобі прощення з небес,
Тільки спогадів давню кістку
Гризу, мов бродячий пес.
Мугичу сумні мотиви,
Гортаю старі листи.
Нема в мене альтернативи.
У мене є тільки ти.
Але годі себе катувати,
Поринаю у світ пропащий.
Просто знову буду чекати.
Це я вмію робити найкраще.
1999 р.
