Він бачить серцем . Бачить все.
Він відчуває і продовжує писати!
Словами світло ,карцерами пронесе,
Розплавить римами важкі, сталеві грати!
Він як фантом літає серед нас,
А тіло там де плачуть навіть стіни,
І цербери кусають кожен раз,
За спробу фарбувати сірі днини.
Він пише НАМ , з далеких островів,
З пустель , де навіть птахи не співають.
Там де хвилина довша за сто днів,
Там де живуть одним: ТЕБЕ ЧИКАЮТЬ!
Шматки душі на аркушах паперу,
Я знаю важко! Не здавайся брат, пиши!
Жени нудьгу рядками як «холеру»!
Сльозами рідних ці написані вірші!!!
