Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Окрилена: …потік свідомості - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Калиновий, 05.02.2012 - 09:34
А коли власне відчуття смаку експоненціально зменшується до вмісту цих спецій? І настає момент, коли і навіть помірний вміст спецій в їжі видає її пріснявою. Суцільний перець чи сіль у їжі - це вогонь пристрасті. Бажання викинути геть це пекуче їство - танатос, "адью зі сцени". А ось відчути власний смак їжі - це та сама, третя властивість природи. Ви у природі чи поза природою? ))) Як казала пітерська Масяня: "я во вне!". ))) Гарний мультик, раджу. )))Якщо продовжити аналогію із їжею, то вживання переперченої (пересоленої) не може задовольнити людину, як і відсутність їжі взагалі. Зашкалені "рецептори" вже не дають відчути смак їжі, але тут проявляється очевидна річ - справа у "рецепторах", а не в їжі. Якщо замінити їжу ми не здатні, то ось "рецептори" у повній нашій владі. Тільки хто ризикне це визнати? ))) Вісь "ерос" - "танатос" не робить нас щасливими, то може звернути увагу на перпендикулярну їй вісь "третьої" властивості? Може просто зробити поворот на 90 градусів? Ви ще у роздумах? А я вже радію! Та вільно почуваю на обидвох осях. ))) Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Масяню перегляну)))Ерос і Танатос як гойдалка, а людина десь посередині... а Ваша площинність цікава... Дякую за такий відгук і Ваші роздуми. Але я ще в роздумах... смакових)) Калиновий, 05.02.2012 - 09:32
У останніх дописах побільшало експресії, з'явилася напруга. Цікаво було, чи не розучився гойдатися на маятнику емоцій. Якщо обираєш "гойданку", а не "гойданка" обирає тебе, то це досить корисно. Тепер буду чергувати гойданку та рівновагу. Запрошую Вас до мого "гамака"! )))))Пишаюся здатністю, зупинити маятник емоцій у точці рівноваги. Отримую від цього кайф. І Вас запрошую до кайфу! ))))) Чи знаю я, що таке радість? ))) Ні, не знаю. Але я відчуваю радість. Радість... Радість! ))) Дерева тихенько шепочуть листям, повітря наповнене різнобарвним ароматом, в обличчя дмухає легкий вітерець. Співають пташки чи грають цвіркуни. Теплий лагідний погляд, який світиться чимось невідомим. Посмішка, що шепоче: "ось моє щастя". Легкий ніжний дотик, тільки дотик. Ніяких думок, всередині грайлива тиша. Так, зовсім інша тиша. Радість! Вона пронизує тебе, кожну твою клітинку, кожне твоє відчуття. І так триває цілу Вічність. Вона триває, навіть, коли боляче, навіть, коли сумно, навіть, коли ніяк. Озирнися, ти відчуєш радість, вона не десь, вона тут, в глибині, чекає на тебе, манить у Вічність. ))) Дядечко Фрейд, яскраво розкрив дві природні властивості, на прикладі людини: "ерос", "танатос" - пристрасть та прагнення небуття (вужче - забуття). Але він промовчав про третю властивість природи. Не важливо, як її називати, ця властивість проявляється, як радість, глибинна радість. Можливо, він так саме, як і я (чи то я, як і він) не знав, що таке радість. Можливо він її просто відчував, створював свою теорію і відчував радість. Та посміхався, загадковіше ніж Джоконда, коли намагався зазирнути у вічі людям. Він розклав людей по поличкам, і можливо зрозумів, що це все людське, але це не людина. Людина, ось вона - посміхається у відповідь. ))) Посміхніться своїй Джоконді у відповідь! ))) Пробували деяку їжу при-перчити чи посолити? Смачніше? А якщо ще додати? А потім іще додати? Ще смачніше? А в який момент смак їжі перетворюється на смак перцю чи солі? А кол Калиновий, 05.02.2012 - 09:29
У останніх дописах побільшало експресії, з'явилася напруга. Цікаво було, чи не розучився гойдатися на маятнику емоцій. Якщо обираєш "гойданку", а не "гойданка" обирає тебе, то це досить корисно. Тепер буду чергувати гойданку та рівновагу. Запрошую Вас до мого "гамака"! )))))Пишаюся здатністю, зупинити маятник емоцій у точці рівноваги. Отримую від цього кайф. І Вас запрошую до кайфу! ))))) Чи знаю я, що таке радість? ))) Ні, не знаю. Але я відчуваю радість. Радість... Радість! ))) Дерева тихенько шепочуть листям, повітря наповнене різнобарвним ароматом, в обличчя дмухає легкий вітерець. Співають пташки чи грають цвіркуни. Теплий лагідний погляд, який світиться чимось невідомим. Посмішка, що шепоче: "ось моє щастя". Легкий ніжний дотик, тільки дотик. Ніяких думок, всередині грайлива тиша. Так, зовсім інша тиша. Радість! Вона пронизує тебе, кожну твою клітинку, кожне твоє відчуття. І так триває цілу Вічність. Вона триває, навіть, коли боляче, навіть, коли сумно, навіть, коли ніяк. Озирнися, ти відчуєш радість, вона не десь, вона тут, в глибині, чекає на тебе, манить у Вічність. ))) Дядечко Фрейд, яскраво розкрив дві природні властивості, на прикладі людини: "ерос", "танатос" - пристрасть та прагнення небуття (вужче - забуття). Але він промовчав про третю властивість природи. Не важливо, як її називати, ця властивість проявляється, як радість, глибинна радість. Можливо, він так саме, як і я (чи то я, як і він) не знав, що таке радість. Можливо він її просто відчував, створював свою теорію і відчував радість. Та посміхався, загадковіше ніж Джоконда, коли намагався зазирнути у вічі людям. Він розклав людей по поличкам, і можливо зрозумів, що це все людське, але це не людина. Людина, ось вона - посміхається у відповідь. ))) Посміхніться своїй Джоконді у відповідь! ))) Пробували деяку їжу при-перчити чи посолити? Смачніше? А якщо ще додати? А потім іще додати? Ще смачніше? А в який момент смак їжі перетворюється на смак перцю чи солі? А кол Калиновий, 05.02.2012 - 09:15
Так глибоко психологічно занурено ідею цього вірша.А випірне вона у чім?
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ідея в тому, що внутрішні ресурси здатні змінювати русло свідомості у напрямку до "життя прекрасне" .Рада Вас бачити і дякую за занурення Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це такий дар - вміння відриватися хоч трохи від землі... і він Вам даний, Олю, якщо таке відчуваєте ДЯКУЮ
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ДЯКУЮ Вам, Лесю за теплу увагу... думаю, ми здатні змінювати свій настрій, і простежувати цю динаміку зрушень внутрішніх станів
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дисонансний... дякую, Михайле я виправлюсь
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
напевне, трохи дивні для сприймання такі дисонанси
Тетяна Луківська, 31.01.2012 - 23:50
Одну на щастя хоче зняти…---------Наче душі часточку перебрала у рядочки
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Тетянко, за теплі слова... взагалі вірш двох настроїв, але так буває, коли намагаєшся вийти з одного на інший
Ilsa, 31.01.2012 - 23:08
Можливо не цілком "потік свідомості".. Скоріше "25 кадр") Але ВАУ! Дуже класно! І музика вдало підібрана)
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, можливо, я бачила як потік, або скоріше - від звуження до розширення свідомості... а музика, як її почула - це ж мій настрій!!!
molfar, 31.01.2012 - 22:39
Оце так картинку намалювали - аж у носі закрутило Мольфарові - от де справді ПОЕТИЧНИЙ погляд!
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Психологічний ефект зміни настроїв або ж просто експеримент Вдячна, Мольфаре
Окрилена відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Валю емоції у керма - це точно
|
|
|